Народна економіка – рецепт “українского дива”

НДП сповідує економічну філософію, в основі якої є ідея „народної економіки” та соціоекономічні чинники її розвитку: пріоритетність удосконалення і зростання людського капіталу; опора на прагнення народу зробити Україну могутньою у глобальному економічному просторі; використання внутрішнього та зовнішнього економічних потенціалів для динамічного розвитку національної економіки; зміцнення економічної і політичної могутності держави, як неодмінної умови сталого економічного розвитку, зростання добробуту нації.

Народна економіка у соціоекономічному вимірі

НДП у обгрунтуванні шляхів майбутнього розвитку національної економіки виходить з того, що сучасна виконавча влада не має серйозних інституціональних обмежень і економічна політика формується не в інтересах суспільства, а в інтересах "груп тиску" – кланів, які мають можливість впливати на виконавчу владу. Компроміс бізнес-еліт досягається не як погодження часткових суспільних інтересів, а як результат запеклої боротьби за місця у вищих ешелонах державного апарату, за домінування в процесі формулювання державних рішень щодо економіки. У результаті порядок у національній економіці, її розвиток визначається не суспільним договором, а нескінченним з'ясуванням відносин між фактично асоціальними клановими інтересами, не здатними бути носіями суспільної мети та суспільного інтересу.

Відстоюючи необхідність створення народної економіки НДП пропонує своє бачення тієї мети, до якої повинні прагнути демократичні сили, які не приймають ні процвітання олігархічних кланів, свавілля державної бюрократії та штучних монополій, ні принижуючого зубожіння українського народу. Сьогодні наше гасло – „народна економіка” в якій людина стане метою, мірилом і визначальним чинником розвитку економіки і суспільства, а інформація і знання будуть перетворені у основний виробничий ресурс. Для нас народна економіка це:

• економіка, яка надає можливість реалізувати та розвивати науково-виробничі можливості українського народу;
• економіка, провідним інвестором і кредитором якої буде виступати населення України;
• економіка, яка здатна забезпечити місію українського народу у розвитку світового співтовариства, вирішення загально цивілізаційних проблем.
• економіка, розвиток якої буде визначатися на основі самоорганізації населення, активної його участі через парламентську систему у формуванні урядових команд, основ їх макроекономічної політики.

Враховуючи досвід розвинутих країн, а також менталітет українського народу, ми виступаємо за розбудову змішаної економічної системи, соціально орієнтованої і спрямованої на створення благополучної, самодостатньої держави з високим рівнем життя громадян. Народна економіка поєднує у собі державне регулювання і ринкове саморегулювання, лібералізацію і протекціонізм, економічну свободу і державний контроль; забезпечує підтримку незахищених верств населення та розвиток сфер діяльності, які визначають майбутнє країни.

У народній економіці під контролем і захистом держави розвиваються сфери економічної діяльності, що забезпечують гарантії благополуччя, незалежності та безпеки особи і держави:

- високо- та середньотехнологічні галузі: машинобудування, механічний та автомобільний інженіринг, виробництво хімікатів і хімічних продуктів, транспорт, електротехнологія, інформатизація та комунікації, метрологія, інструментальне виробництво, оптика;

- галузі наукомістких послуг: поштовий зв'язок і телекомунікації, наукові дослідження, фінансове посередництво, страхування, оцінка нерухомості, обслуговування бізнесу, освіту, охорону здоров'я, соціальні послуги, рекреаційна, спортивна й культурна діяльність;

- галузі, що забезпечують суверенітет: сільське господарство, оборона.

Розвивається така економіка в інтересах усього народу, високий рівень життя якого досягається через зростання продуктивності праці, регулювання рівня цін і реальної заробітної плати, стимулювання підприємницької діяльності, конкуренцію, використання переваг ринку для досягнення цілей суспільного розвитку.

Основними цінностями народної економіки є:

– виробничі якості працівника: знання, професійна кваліфікація, навички, талант, мотивація до праці людини;

– трудова етика господаря, економічні права та свобода кожного громадянина;

– приватна ініціатива, державний контроль за антиконкурентними діями;

– соціальна справедливість і відповідальність у відносинах між найманими працівниками, підприємцями та державою;

–сильна та відповідальна влада, здатна забезпечити реалізацію економічних інтересів найманих працівників, підприємців та держави.

Цінності притаманні народній економіці мають прийти на зміну явищам, що характерні для сучасної економічної моделі і суттєво стримують її розвиток, руйнують авторитет нашої держави у світі. Серед цих ганебних явищ: “тіньове” виробництво та обіг товарів, безконтрольність за доходами “високих” посадовців і представників “тіньового” бізнесу, корупція, хабарництво, економічна злочинність, екологічно-техногенний розбій, “політичний бізнес”, панування олігархічних кланів під прикриттям можновладців, використання податкової системи у політичних цілях.

Народна економіка – це система, в якій держава служить платникам податків, а не окремим привілейованим бізнесовим структурам і монопольним утворенням, захищає економічні свободи та гарантує збереження конкурентного середовища в економіці, підтримує та культивує малий та середній бізнес, використовує суспільні кошти в інтересах народу.

Особливості „народної економіки” полягають у критеріях визначення ефективності її функціонування. На зміну суто економіко-технократичним критеріям, які характерні для сучасної практики державного управління і базуються на відсотках зростання суспільного продукту, тонах, кілометрах, кілограмах у порівнянні з відповідними періодами минулих місяців, кварталів, років і які часто використовуються для маніпуляції суспільною думкою прийдутькритеріями оцінки ефективності “народної економіки”, розвитку технологій і збільшення суспільного продукту є такі гуманітарні показники:

• Розвиток людини. Це очікувана тривалість життя, рівень грамотності та купівельна спроможність населення, соціальні можливості жінок, рівень працевлаштування, злочинності, екологічної ситуації, тобто комплексне врахування якості життя громадян, а не лише обсяг ВНП;
• Права, які мають бути гарантованими у цивілізованому суспільстві. Це свобода від дискримінації, злиднів, свобода в розвитку і реалізації свого потенціалу, свобода від страху, свобода від несправедливості та від порушень закону, свобода думки, слова і участі в процесі прийняття рішень, а також свобода мати можливість для гідного працевлаштування і не зазнавати експлуатації.

Розвиток народної економіки за такими критеріями дасть можливість Уряду України перейти до вирішення нагальних проблем українського суспільства: перетворення проблеми бідності із соціальної в структурно-технологічну і вирішення її через систему підвищення кваліфікації і перекваліфікації працівників; суттєве підвищення рівня реальної заробітної плати до загальновизнаних меж, властивих розвиненим країнам світу.

Народна економіка у сподіваннях народних демократів

Науковий та культурно-освітній потенціал українського народу, що зберігся не дивлячись на десятилітню кризу, поява нового покоління менеджерів, віра та бажання людей і окремих політичних еліт подолати відставання України від країн-лідерів світового співтовариства – це далеко не повний перелік чинників, які дають підстави НДН сподіватися на здійснення “українського дива”. У очікуваннях народних демократів це означає перетворення України у самодостатню, економічно міцну державу здатну до динамічного саморозвитку переважно на основі внутрішніх джерел, виконання ролі регіонального лідера у вирішенні як загальноєвропейських, так і загальноцивілізаційних проблем світової спільноти. Досягнення цієї мети передбачає, що Україна має:

• збільшити потенціал національної економіки до рівня розвинутих країн світу за рахунок ефективного використання наявних природних, матеріально-технічних і людських ресурсів;
• стати стратегічним партнером країн СНД, Центральної та Східної Європи щодо консолідованого вирішення проблем соціально-економічного розвитку у глобальній системі світового господарства;
• брати участь, поряд з розвиненими країнами світу, у вирішенні загальноцивілізаційних проблем: захист від екологічних та техногенних катастроф, епідемій, протидія поширенню міжнародному тероризму, подолання локальних військових конфліктів, пошук нових безпечних джерел енергетичних ресурсів, освоєння космосу, інші.

Характерними рисами народної економіки України мають стати:

• здатність до динамічного саморозвитку в умовах глобалізації світової економічної системи, посилення конкуренції на міжнародних ринках товарів і послуг;
• здатність перетворити навіть незначні темпи економічного зростання у суттєве підвищення рівня життя населення;
• чутливість до інноваційних перетворень, що ґрунтується на високій купівельній спроможності населення та високих стандартах споживання, значній конкуренції на внутрішньому ринку за задоволення попиту споживачів та потреб міжгалузевої кооперації у сфері виробництва;
• відкритість, глибока інтеграція до світового господарства на основі досягнення абсолютних конкурентних переваг у виробництві та продажу окремих високотехнологічних та наукоємних товарів на світовому ринку;
• наявність достатнього економічного потенціалу для гарантії незалежності та безпеки особи і держави

Для здійснення “українського дива” НДП пропонує певну модель трансформації сучасної національної економіки у народну економіку, реалізація якої у найближчі 10 років зможе у майбутньому забезпечити усталений та випереджаючий розвиток України.

Основні засади національної стратегії економічної модернізації

НДП дотримується поглядів, що механічна зміна форм власності та формальне впровадження ринкових інститутів не дозволять Україні у майбутньому зробити економічний та соціальний прорив. Без власної , реалізація "постіндустріальної перспективи" може перетворитися на об'єднуючу загальнонаціональну ідею, що відповідає вимогам часу, збігається з надіями народу, відкриває шлях для збереження економічної та політичної незалежності.

Народні-демократи поділяють думку, що “постіндустріальна економіка” - це інтелектуально-інформаційна економіка, де визначальну роль відіграють нові знання, що створюються у сфері фундаментальної та прикладної науки. Саме тут розробляються основні матеріально-речові елементи сучасних інформаційних систем.

При визначенні шляхів трансформації сучасної економічної системи до стандартів народної економіки НДП спирається на концепцію ендогенного зростання, що поєднує переваги відкритості економіки та торговельної лібералізації з власною структурно-технологічною політикою, опорою на внутрішній ринок. Для реалізації цієї концепції в Україні має бути розроблена трансформації національної економіки. Основні напрями модернізації національної економіки ми вбачаємо у структурній перебудові національної економіки, створенні мобілізаційної моделі господарського механізму, пріоритетному розвитку внутрішнього ринку, використанні переваг поміркованої відкритості національної економіки, здійсненні земельної реформи, формуванні сучасної моделі розвитку АПК.

А) Структурна перебудова національної економіки

Цінові зрушення на продукцію імпорту та експорту на світових ринках виявили тенденцію "збіднюючого розвитку" України у 1991-2000 рр. Міжнародний досвід свідчить, що ідея експортоорієнтованого розвитку для країн з перехідною економікою та тих, які розвиваються, не підтверджена практикою. Насправді протягом 1951-2000 рр. економічне становище країн, що розвиваються, у відношенні до розвинутих країн істотно погіршувалось. У багатьох з них обсяги ВВП у розрахунку на 1 жителя не зросли , а у деяких країнах – навіть зменшилися.

НДП вважає, що ключовою умовою становлення народної економіки є структурна перебудова сучасного народногосподарського комплексу, зміщення акцентів з розвитку переважно експортоорієнтованих галузей важкої промисловості та первинних ресурсів на галузі, що виробляють кінцеву продукцію – інвестиційні ресурси та споживчі товари. Пріоритетними мають стати машинобудування, IT-індустрія (індустрія інформаційно-комп’ютерних технологій і комунікацій), виробництво споживчих товарів і послуг. Саме ці галузі здатні сформувати ядро народної економіки:

• Машинобудування забезпечить технологічне оновлення існуючої індустріальної бази, створить сучасну матеріально-технічну основу для виробництва сільськогосподарської сировини та її переробки; зменшить енергомісткость всіх без винятку галузей національної економіки;
• IT-індустрія дасть поштовх до розвитку високотехнологічних галузей, де активно використовуються інформаційно-комп’ютерні технології: розробка і виробництво обладнання для науково-дослідних центрів, АСУ виробничими процесами, нових ефективних ліків і складної медичної техніки, електронних систем для транспорту, банків, бірж, високоточної зброї, біо- і космічних технологій, системи штучного інтелекту, інтегровані швидкісні транспортні системи, безпечна ядерна енергетики, електронна комерція тощо;
• виробництво споживчих товарів і послуг підвищить рівень стандартів, якості та безпеки споживання населення, розвиток внутрішнього ринку. Автомобільна, харчова, легка, деревообробна та інші галузі промисловості, забезпечать виробництва широкої номенклатури транспортних засобів, споживчих товарів для внутрішнього ринку, будівельна – пожвавить житлове будівництво, яке у країнах з розвинутою економікою є основним індикатором внутрішньої економічної кон’юнктури.

Процес становлення народної економіки тісно пов’язаний як зі зміною структури національної економіки на користь галузей, що виробляють інвестиційні ресурси та споживчі товари, так і з реформуванням галузей, які забезпечують удосконалення і зростання людського капіталу, – освіти та охорони здоров'я. Розвивати науку, розробляти і використовувати високі технології можуть тільки висококваліфіковані, високооплачувані та фізично здорові спеціалісти. Досвід країн, які спрямовували значні кошти на розвиток науки, освіти і охорони здоров'я, показує, що капітальні вкладення у ці сфери швидко окуповуються, а накопичені наукові знання і людський капітал утворюють досить значну частку національного багатства, збільшують можливості економічного зростання.

Перспективним виглядає курс на створення територіальних та національних структур з розробки та використання технологій випереджаючого розвитку. Це потребує активізації діяльності технополісів, соціополісів, науково-інноваційних центрів. Важливим фактором є політична, законодавча, фінансова підтримка держави в реалізації пілотних проектів щодо забезпечення пріоритетних напрямів інноваційної діяльності в Україні.

Модернізовані та нові галузі народної економіки мають прийти на зміну старим, архаїчним індустріальним виробництвам, що нераціонально використовують дорогі сировинні ресурси України, забруднюють довкілля і є економічно неефективними. Така структурна перебудова матеріального виробництва потребує створення мобілізаційної моделі господарського механізму, спроможного сконцентрувати обмежені фінансові ресурси українського суспільства для вирішення завдань структурної трансформації національної економіки.

Б) Вдосконалення господарського механізму

НДП вважає, що реформування господарського механізму має бути підпорядковано вирішенню завдань структурної перебудови національної економіки. Використовуючи модель фінансової мобілізації, держава має накопичити ресурси для реалізації державної структурної політики та забезпечити концентрацію приватного капіталу в структуроутворюючих галузях народної економіки для здійснення інноваційних і інвестиційних перетворень у сфері виробництва. Основними джерелами фінансових надходжень в національну економіку мають стати ресурси бюджету, кошти підприємств (прибуток та амортизаційні фонди), заощадження населення, та іноземні інвестиції.

Накопичення державою фінансових ресурсів для структурної перебудови національної економіки доцільно здійснювати за допомогою раціоналізації ставок оподаткування, тобто шляхом оподаткування надприбутків підприємств виходячи з рівня облікової ставки на капітал, усунення податкових пільг.

Залучення приватного капіталу у системиоутворюючі галузі народної економіки (автомобільна, харчова, легка, деревообробна, будівельна та ті, що здійснюють виробництво споживчих товарів і послуг) дасть можливість перетворити їх у провідних споживачів вітчизняної високотехнологічної інвестиційної продукції і кредиторів національної економіки. Для цього необхідно здійснити:

– корекцію цінових співвідношень між паливно-енергетичним комплексом і галузями, що виробляють кінцеву продукцію для підвищення рівня їх прибутковості;

– міжгалузеву диференціацію ставок оподаткування прибутків підприємств для переливання капіталу в структуроутворюючі галузі народної економіки та згортання застарілих виробництв;

– зниження рівня податкового вилучення коштів з підприємств через зменшення частоти відрахування податків з чотирьох разів на рік до одного або двох.

Дію механізму переливання приватного капіталу до пріоритетних галузей має забезпечувати система комерційних банків, які трансформують заощадження населення в інвестиції. Це потребує кардинального поліпшення функціонування сучасної банківської система шляхом збільшення статутного капіталу (укрупнення) комерційних банків, відновлення довіри населення і підприємців до банківської системи, що була підірвана дворазовим (включаючи девальвацію гривні) знеціненням вкладів, орієнтацією банків на кредитування спекулятивних операцій. Для здійснення перетворень у цій сфері доцільно:

– встановити прямий державний контроль за фінансовими потоками у сфері товарного обігу та діяльністю банківських установ, не виключаючи можливості їх часткової націоналізації шляхом викупу. Сьогодні фінансовий капітал став суттю та змістом усіх економічних процесів. Державний контроль над ним не лише посилює роль держави, а і надає їй можливість забезпечувати коштами процеси структурної трансформації, створівати підґрунтя для запровадження інновацій;

– збільшити у декілька разів розмір страхової премії, сплачуваної населенню у випадку банкрутства банківських установ шляхом збільшення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (ФГВФО), який формується за рахунок відрахувань комерційних банків. Існуючий розмір гарантованого відшкодування вкладів не забезпечує відновлення у населення довіри до банківської системи. Заощадження населення сьогодні оцінюються у 20-25 млрд. дол.США, які в основному зберігаються поза межами банківських установ. Це зменшує їх можливості щодо кредитування великих інноваційних проектів у пріоритетних галузях, а також венчурних підприємств, які у розвинутих країнах відіграють провідну роль у впровадженні інвестицій.

Для прискорення процесу накопичення фінансових ресурсів у національній економіці доцільно також змінити основи сучасної бюджетної та інвестиційної політики. Реформування бюджетної політики має бути спрямоване на зменшення обсягів державного споживання до 20-25% ВВП за допомогою точних попередніх розрахунків державного бюджету, перенесення фінансування державних витрат, пов'язаних із створенням нових інститутів суспільного устрою на зовнішні джерела, посилення рівня економічної та воєнної складових національної безпеки через зовнішню національну геополітичну стратегією, взаємодію з НАТО.

НДП дотримується тієї точки зору, що без залучення масштабних іноземних інвестицій структурна перебудова української економіки, а також її перехід до постіндустріальної стадії розвитку і нового технологічного способу виробництва залишаться добрими побажаннями. Реформування інвестиційної політики повинне здійснюватися з метою зниження адміністративних бар'єрів, покращення умов доступу ТНК до внутрішніх товарних ринків, доступу резидентів України до міжнародних валютних ринків і найголовніше – забезпечення безпеки функціонування іноземного інвестиційного капіталу в Україні. Досягнення зростання прямих і портфельних іноземних інвестицій у розмірах, більших, ніж у країнах СНД і ЦСЄ, є одним з основних завдань стратегії структурної перебудови національної економіки

В) Пріоритетний розвиток внутрішнього ринку

На початковій стадії трансформаційних реформ українська держава не буде спроможною цілеспрямовано інвестувати бюджетні кошти у розвиток системоутвоюючих галузей народної економіки. Єдиним реальним шляхом структурних зрушень у національній економіці є прискорена модернізація та розвиток сектору економіки, де здійснюється виробництво споживчих товарів для внутрішнього ринку.

НДП вважає, що  сили, доходів і витрат населення. Це призведе до збільшення попиту на товари та послуги як головного двигуна розвитку виробництва, активізації інвестиційної та інноваційної діяльності, створення умов та стимулів для структурної перебудови економіки, посилення мотивації праці, зростання її продуктивності, що в остаточному підсумку сприятиме зростанню ефективності виробництва та формуванню сучасної соціальної структури суспільства.

Протягом минулого десятиліття в Україні досить інтенсивно накопичувалися недоліки в оплаті праці. Гіпертрофовано збільшувались доходи працівників посередницьких, банківсько-фінансових і кредитних установ, керівного персоналу всіх організацій та підприємств на тлі низької заробітної плати службовців і робітників, особливо бюджетної сфери. Рівень заробітної плати почав залежати не від суспільної значущості виду економічної діяльності або ефективності господарювання, а від стихійного зростання цін і тарифів. Середньомісячна зарплата вчителя і лікаря стала нижчою у 3 – 5 разів, ніж у працівника банку, і у 2 рази нижчою, ніж прожитковий мінімум. Така практика призводить до руйнування інтелектуального потенціалу країни і погіршення здоров'я нації.

НДП виступає за створення єдиної тарифної сітки з градацією за 20 – 30 розрядною шкалою. Найнижчий розряд доцільно встановити для некваліфікованої праці з місячною ставкою на рівні прожиткового мінімуму. Різниця у доходах 10% низькооплачуваних і 10% високооплачуваних громадян має не перевищувати 10 разів. Слід також відновити економічні регулятори співвідношення виробництва та споживання, тобто грошових доходів населення і обсягів виробництва товарів і послуг на внутрішньому ринку, щоб уникати процесів інфляції, які знижують реальну заробітну плату, так і дефляції, які стримують розвиток інвестиційної діяльності.

Зростання грошових доходів населення України буде сприяти підвищенню обсягів і рівня стандартів споживання, зміні його структури. Це неодмінно призведе до збільшення питомої ваги галузей, які виготовляють споживчі товари, перед усім технічно складну побутову техніку, автомобілі, комп’ютери, інше, до зростання на внутрішньому ринку попиту на інноваційну продукцію галузей обробної промисловості, перш за все машинобудування.

Заможне населення сформує не тільки ефективний попит в економіці, а і, заощаджуючи певну частину своїх коштів за допомогою банкової системи, фінансово-кредитних установ, створить потужне джерело інвестування народної економіки. Висока купівельна спроможність населення, великий за обсягом внутрішній ринок стануть одними з основних чинників, що будуть постійно “притягувати” до народної економіки нові іноземні інвестиції, технології, знання. Це припинить „трудову міграцію” та „відтік мізків” з України, які перетворилися на стихійний вотум недовіри українській державі та владі.

Г) Використання переваг відкритості національної економіки

Проблема структурної перебудови економіки України набула особливої гостроти у зв'язку з процесом глобалізації, тобто кардинального поглиблення міжнародного поділу праці та формування глибоко інтегрованої глобальної фінансово-економічної системи. Високий рівень відкритості економіки надає Україні можливість отримати додаткові переваги розвитку за рахунок долучення до використання досягнень світової науки і техніки, досвіду організації менеджменту, формування і функціонування фондового ринку, ведення банківської та страхової справи, нових джерел капіталу.

Разом з тим, ідея відкритості, у розумінні народних демократів, має відповідати стратегії економічної модернізації. Вона передбачає розгортання потенціалу народної економіки у напрямі підвищення її конкурентоспроможності, щоб інтегруватися до світового господарства не у якості сировинного додатку, а потужного партнера, який би на рівних долучився до світового співтовариства, був спроможним зберегти старі і примножити нові сектори світового ринку, вдало протистояти економічним конкурентам. Це потребує створення з боку держави особливих (монопольних) умов функціонування для галузей, виробництв, наукових досліджень, які мають стратегічне значення у процесі становленні народної економіки і перебувають на стадії формування. Така поміркована відкритість надасть можливість Україні реалізувати національну стратегію економічної модернізації, і згодом, після подолання економічної кризи, — формування основ народної економіки, поступово здійснити більш глибоку інтеграцію до світового господарства для отримання переваг відкритості, які використовують сучасні розвинуті країни.

НДП вважає, становлення народної економіки в Україні тісно пов’язано з досягнення спеціалізацію України у системі світового господарства доцільно розвивати на основі таких видів товарів та послуг:

– продукція АПК, включаючи сільське господарство;

– продукція машинобудівного комплексу, в тому числі такі високотехнологічні товари як військова, авіаційна, ракетно-космічної техніка, продукція суднобудування, енергетичне машинобудування;

– надання послуг щодо будівництва залізничних доріг, газо-та нафтопроводів, розвідці та освоєння родовищ корисних копалин, інше.

При цьому вирішальними перевагами у спеціалізації України на світових ринках мають стати не наявність природних ресурсів і дешевої робочої сили, сприятливе географічне положення тощо, а "технологічний відрив" від конкурентів, тобто здатність провідних експортоорієнтованих галузей створювати все нові технології та продукти.

Виходячи із кон’юнктури, що складається на внутрішньому ринку, перспектив його розвитку, спеціалізації України у сучасній системі світового господарства НДП вважає доцільним здійснити наступні дії у зовнішньоекономічній сфері:

. Метою переговорного процесу має стати поступове відкриття ринків як найбільш конкурентоспроможних, так і “найбільш вразливих” секторів національної економіки, збереження умов для розвитку підприємств, що забезпечують зростання добробуту для нації та економічну безпеку держави;

– набуття Україною асоційованого, а згодом повномасштабного членства в ЄС;

 з Росією, країнами-регіональної співпраці без створення наднаціональних структур та впровадження спільної валюти;

Д) Земельна реформа, формування сучасної моделі розвитку АПК

НДП вважає, що ключовим завданням формування народної економіки є недопущення банкрутства дрібного власника землі. За умови його зникнення Україна ризикує втратити землю, як стратегічний ресурс, спровокувати соціальну нестабільність, що буде спровокована „війною за землю” та скупкою землі в інтересах вузького кола осіб. НДП виступає проти подібного сценарію впровадження вільного продажу землі в Україні.

На думку народних демократів формування механізму обігу землі має здійснюватися на таких засадах:

–публічне обговорення, експертиза урядового проекту засад вільного продажу землі, можливих ризиків від його запровадження, проведення експертизи та аудиту стану і перспектив земельних відносин напередодні запровадження вільного продажу землі;

–дієвий контроль держави за використанням землі, процесами її купівлі-продажу, дотриманням прав і обов'язків користувачів землі та сторін договірних відносин у підприємницькій діяльності;

––належне законодавче та інституційне забезпечення економічних перетворень на селі, що будуть сприяти справедливому розподілу сільськогосподарських земельних активів, розвитку ринку оренди землі.

Зважаючи на це, виглядає доцільним створення в Україні Національного земельного банку України прерогативою якого має стати цільове кредитування сільськогосподарських підприємств, з практикуванням застави (іпотеки) сільгоспугідь, які у разі неповернення коштів позичальником вилучатимуться не для продажу, а для передачі іншим сільськогосподарським підприємствам, що працюють ефективно. Національний земельний банк України крім традиційних функцій пов’язаних з розрахунково-касовими і депозитними лізинговими, трастовими, факторинговими операціями має здійснювати іпотечні операції під пільгові кредити, фінансування сільгоспробіт і меліорації, накладання штрафів за несанкціоноване виведення земель з обороту, збір фіксованого податку за землю, одержання штрафів за зниження родючості землі, екологічні збитки, дотації аграрним підприємствам;

Впровадження вільного продажу землі повинно сприяти розвитку таких процесів у аграрному секторі економіки:

– створення ефективних, малих та середніх приватних сільськогосподарських підприємств, крупних спеціалізованих агропромислових структур;

– розвиток інноваційної діяльності через реалізацію пілотних проектів щодо промислового виробництва продуктів харчування „нового покоління”;

– збільшення доходів від оренди для більшості сільського населення з метою пом'якшення соціальних наслідків від запровадження механізму обігу землі;

– створення умов для вільного доступу до землі осіб, які займаються підприємницькою діяльністю. Пошук підприємцями "вільної" землі не повинен стати стримуючим чинником для розвитку сільськогосподарського виробництва.

НДП домагатиметься того, щоб політика держави у аграрному секторі економіки спиралася на ідею формування кооперування діяльності сільськогосподарських, сервісних, переробних, торговельних інших підприємств для створення конкурентноздатних торговельно-виробничих об’єднань, що працюють у замкненому циклі виробництва і збуту сільськогосподарської сировини та продовольчих товарів.

Формування кластерної моделі розвитку має спиратися на розвинуту інфраструктуру ринку сільськогосподарської продукції, що потребує:

– удосконалення біржової торгівлі для збільшення реалізації сільськогосподарської продукції на основі ф’ючерсних, опціонних та форвардних контрактів;

– розвиток мережі оптової, та оптово-роздрібної торгівлі сільськогосподарською сировиною, продовольчими товарами, матеріально-технічними ресурсами через створення спеціалізованих торговельних і транспортно-експедиційних підприємств, складів гарантійного зберігання товарів, а також формування необхідних умов для проведення оптово-посередницьких операцій: аукціонів, оптових ярмарок, оптових продовольчих ринків, тощо;

– приведення стандартів на сільськогосподарську та продовольчу продукцію у відповідність до норм ЄС;

– розширення у сільській місцевості мережі закупівельно-збутових та інших обслуговуючих безприбуткових кооперативів, заснованих безпосередньо сільськогосподарськими товаровиробниками.